УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ЯК ВЛАДА В УКРАЇНІ … НА ДЕКІЛЬКА СЕКУНД

Автор: М. Терлецький

21 листопада 2017 р.
1461-й день з початку руху протесту "Євромайдан"

Що для вас важливіше в автомобілі: його суперможливості 
швидкого руху чи наявність механізму, що дозволяє негайно
зупинити машину, якщо та почне рухатися не так і не туди? Для 
України це питання не теоретичне, а прикладне. На двадцять 
сьомому році українське суспільство все ще продовжує 
користуватися авто, на якому взагалі відсутні гальма.

Як відомо, Україна є республікою, і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.5 Конституції України). 
Здавалося б, народ має бути цілком задоволеним своїм правовим статусом. Тим більш незрозумілою є ситуація, коли, будучи владою, народ щодня скаржиться на владу? Нісенітниця? Проблема в народі? Чи насправді в реальності все не так гладко, як на папері? Давайте, поміркуємо.

Конституція України передбачає, що народ, як вже говорилося, є джерелом влади і народне волевиявлення  (Ст. 69) здійснюється безпосередньо (через вибори, референдуми тощо) та у представницький спосіб (через органи державної влади та органи місцевого самоврядування).

Одним з варіантів безпосередньої форми народовладдя Конституцією України передбачено референдум. І щодо дієвості такої форми в історії України є красномовний прецедент.

16 квітня 2000 р. відбувся всеукраїнський референдум, участь у якому взяли 29 728 575 виборців (81,15 %) з 36 629 926 громадян, що були включені до списку громадян України, які мали право голосу на всеукраїнському референдумі. Відбулося голосування з чотирьох питань, з наступними результатами:

1. за питання про додаткові підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України проголосувало 84,69 % громадян України, що взяли участь у голосуванні; 
2. за обмеження депутатської недоторканості - 89 %; 
3. за зменшення конституційного складу парламенту з 450 до 300 народних депутатів України - 89.91%; 
4. за необхідність формування двопалатного парламенту в Україні - 81,68 %.

Як бачимо, усі питання референдуму отримали підтримку виборців. Конституційний Суд України визнав рішення всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. обов’язковими до застосування. Але … вони були проігноровані тими, кому народ передав владу на виборах. І народ промовчав...

Щодо до джерела, то, як відомо, воно, за визначенням, є тим, звідки щось виходить. Проте, коли щось вже покинуло джерело, то останнє ніяким чином не впливає на подальшу долю того, що джерело породило. Стосовно влади це означає, що, витративши декілька десятків секунд на заповнення бюлетеня на виборах, безпосереднє народовладдя в такій формі на цьому і завершується. Далі в процесі здійснення влади місце народові не передбачено.

Мало того, передавши владу, народ передав відповідно до Конституції і право змінювати основний закон на власний розсуд і не залишив за собою право контролю за тими, кому передав владу, включаючи і право на дострокове припинення владних повноважень тими, кому він їх довірив.

Останнє, взагалі, не витримує жодної критики. Навіть коли мова йде не про державу, а невеличке підприємство, власник, спираючись на закон чи розроблений ним статут, ніколи не передає право призначеному їм виконавчому керівництву вносити зміни до Статуту. Крім того, адекватний власник завжди залишає за собою перманентний контроль за функціонуванням підприємства, можливість у будь-який час, не чекаючи, наприклад, п’ять років, у випадку незадовільної роботи виконавчої адміністрації, припинити її повноваження у передбачений законом чи статутом спосіб.

Прикро усвідомлювати, що за 26 років в Україні її власник – громадяни – спромоглися на два Майдани, понесли людські жертви, посадили в владні крісла нових персон, проте не захотіли отримати для себе право на безпосередню владу шляхом свого волевиявлення через референдум і, в першу чергу, право щодо дострокового припинення повноважень тих, кого вони обрали.

Проігноровані владою результати  референдуму 2000 року показали не тільки те, що представницька влада діє поза Конституцією, але повну безвідповідальність громадян за долю країни, за її керованість, засвідчили неготовність взяти на себе тягар влади. З’ясувалося, що простіше скаржитися на те, що хтось робить не те й не так...

Сьогодні, у День Гідності та Свободи шануючи пам'ять тих, хто віддав своє життя за право народу на існування реальної демократії, кожен має запитати себе: чи зробив я все залежне від мене для існування  справжнього народовладдя, за право не тільки обирати своїх представників у владу, але й право контролю за їх діяльністю, право на дострокове припинення повноважень усіх без виключення осіб, обраних народом. Не просто імпічмент однієї з її фігур, навіть, бодай, це буде така особа в державі як Президент. Повторюся: усіх без виключення осіб, обраних народом. Аби процес функціонування і передачі влади відбувався цивілізовано, по-європейські. Щоб не доводилося проливати надалі кров і віддавати життя героїв.

Цього благає Небесна Сотня. Вони просять не шани, вони просять довести Революцію Гідності до перемоги, взяти кермо управління країною у власні руки, а не обмежувати своє право на владу кількома секундами, потрібними для заповнення виборчого бюлетеня...